flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Проект Закону про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо запровадження інституту кримінальних проступків

25 жовтня 2013, 10:40

                                                                                                                       Проект

                                                               Вноситься народним депутатом України

                                                                                                     В.С. Малишевим

                             (пос.№ 60)

 

 

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо запровадження інституту кримінальних проступків

 

 

Верховна Рада України постановляє:

 

І. Внести до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України такі зміни:

1. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131):

1) у статтях 1, 2, назві та тексті статей 6, 13-18, статтях 19, 20, назві та тексті статті 21, статтях 22, 26, 27, назві та частинах першій-третій статті 28, частинах першій-четвертій статті 29, статтях 30, 31, назві та частинах першій-третій статті 32, назві та тексті статей 33, 38, статтях 39, 40, 42, частині першій статті 43, статтях 44, 50, частині другій статті 53, пункті 1 частини першої, частинах третій-четвертій статті 65, статтях 66-67, назві та частині четвертій статті 68, назві та тексті статті 70, статтях 71-72, 75, 78, пункті 3 частини третьої та частини четвертої статті 81, частини шостої статті 83, статтях 84, 86, 93, 95-96, назві та частині 3 статті 97, 103, частині першій статті 106, частині п’ятій статті 107, назві розділів ІІІ, IV, VІ Загальної частини слово «злочин» у всіх відмінках замінити словами «кримінальне правопорушення» у відповідних відмінках;

2) у частині третій статті 3, частині другій статті 4, частинах першій, другій, четвертій та п’ятій статті 5, назві розділу VIII Загальної частини слово «злочинність» у всіх відмінках замінити словом «протиправність» у відповідному відмінку;

3) у частині четвертій статті 6 слова «кримінальних справах» замінити словами «кримінальних провадженнях»;

4) статтю 11 викласти в такій редакції:

«Стаття 11. Поняття кримінального правопорушення

1. Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.

2. Кримінальним правопорушенням є кримінальний проступок або злочин.

3. Кримінальним проступком є діяння, за яке передбачене покарання у виді арешту на строк не більше шести місяців, обмеження волі на строк до двох років або інше, більш м’яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад тисячу неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

4. Злочином є передбачене цим Кодексом  суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину, за яке передбачене покарання більш суворе, ніж у частині 3 цієї статті.

5. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі».

5) у статті 25 слова «злочинну», «злочинною» замінити відповідно словами «протиправну», «протиправною»;

6) назву розділу VII викласти у такій редакції:

«Розділ VII Повторність, сукупність кримінальних правопорушень та рецидив злочинів»;

7) частину четверту статті 32 викласти в такій редакції:

«4. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за злочин було погашено або знято, а також з моменту вчинення кримінального проступку пройшло більше одного року»;

8) у частинах третій-п’ятій статті 41 слово «злочинний» замінити словом «протиправний», частині п’ятій слово «злочинного» замінити словом «протиправного»;

9)  частину першу статті 45 викласти в такій редакції:

«Особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок, злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення вказаного кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду»;

10) статтю 46, частину першу статті 47, статтю 48 після слів «вперше вчинила» доповнити словами «кримінальний проступок»;

11) частини першу та другу статті 49 викласти в такій редакції:

«1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) один рік – у разі вчинення кримінального проступку;

2) два роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

3) три роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

4) п'ять років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

5) десять років – у разі вчинення тяжкого злочину;

6) п'ятнадцять років – у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

2. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років або з часу вчинення кримінального проступку – п’ять років»;

12)  статтю 51 доповнити новою частиною такого змісту:

«2. До осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального проступку, судом можуть бути застосовані такі види покарань:

1) штраф;

2) позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;

3) громадські роботи;

4) виправні роботи;

5) службові обмеження для військовослужбовців;

6) арешт;

7) обмеження волі»;

13) статтю 52 викласти в такій редакції:

«1. Основними покараннями за злочини є громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.

2. Додатковими покараннями за злочини є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.

3. Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання за злочини.

4. Основними покараннями за кримінальні проступки є штраф, громадські роботи, виправні роботи і службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі.

5. Позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю може застосовуватися як основне, так і як додаткове покарання за кримінальні проступки.

6. За одне кримінальне правопорушення може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.

7. Ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком відповідальність, передбачену статтями 389 та 390 цього Кодексу»;

14) статтю 55 викласти в такій редакції:

«1. Позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю як основне покарання у випадках, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, крім випадків, встановлених частиною третьою цієї статті, може бути призначене на строк:

1) за кримінальні проступки – від шести місяців до трьох років;

2) за злочини – від одного до п'яти років.

2. Позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю як додаткове покарання за злочини і кримінальні проступки призначається судом, незалежно від того, чи передбачене воно в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, коли з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв'язку із професійним заняттям певною діяльністю, зокрема пов’язаною із виконанням функції представника влади чи місцевого самоврядування, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, використанням джерел підвищеної небезпеки, вихованням неповнолітніх, наданням послуг у сфері охорони здоров’я, а також особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за засудженим права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю як додаткове покарання за злочини і кримінальні проступки призначається судом на строк від шести місяців до трьох років, крім випадків, встановлених частиною третьою цієї статті.

3. Позбавлення права:

1) обіймати посади у виборчій комісії, комісії з референдуму – може бути призначене за злочини проти виборчих прав громадян, передбачені статтями 157, 158, 158-2, 159 і 160 цього Кодексу, на строк до п’яти років;

2) керування транспортними засобами – може бути призначене за злочини і кримінальні проступки у разі повторного порушення порядку користування цим правом на строк до десяти років.

4. Позбавлення права керування транспортними засобами за вчинення кримінальних проступків не може застосовуватись до осіб, які користуються цими транспортними засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків залишення, у порушення вимог встановлених правил, місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони були, або керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або у разі ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння

5. Суд, визначаючи покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, вказує у вироку, якого саме права особа позбавляється.

6. При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк – воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу – з моменту набрання законної сили вироком»;

15)  у статті 56:

частину другу викласти в такій редакції:

«2. Громадські роботи встановлюються судом у випадках, передбачених цим Кодексом, на строк від двадцяти до двохсот годин за кримінальні проступки та від двохсот до двохсот сорока годин за злочини»;

частину третю доповнити реченням такого змісту: «У разі встановлення під час відбування громадських робіт у особи факту інвалідності першої чи другої групи або вагітності жінки, вона звільняється від подальшого відбування цього покарання»;

16) у статті 57:

частину першу викласти в такій редакції:

«1. Покарання у виді виправних робіт встановлюється вироком суду у випадках, передбачених цим Кодексом, на строк від двох місяців до двох років за кримінальні проступки і від двох до трьох років за злочини. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від п'яти до десяти відсотків за кримінальний проступок і від десяти до двадцяти відсотків за злочин»;

у частині другій слова «до вагітних жінок та жінок» замінити словами «до вагітних жінок та осіб», а після слів «що досягли пенсійного віку,» доповнити словами «не мають постійного місця роботи»;

17) статтю 58 викласти в такій редакції:

«1. Покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, і встановлюється вироком суду на строк від двох місяців до двох років за кримінальні проступки і від двох до трьох років за злочини у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.

2. Із суми заробітку або грошового забезпечення засудженого до службових обмежень провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків за кримінальні проступки і від двадцяти до тридцяти відсотків за злочини. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому чи спеціальному званні (ранзі, чині), а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового чи спеціального звання (рангу, чину)»;

18) статтю 60 викласти в такій редакції:

«1. Покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від однієї доби до шести місяців за вчинення кримінальних правопорушень.

2. Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.

3. Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та осіб, які мають на своєму утриманні дитину віком до чотирнадцяти років чи дитину-інваліда»;

19)  у частині другій статті 63 слова «від одного до п'ятнадцяти років» замінити словами «від шести місяців до п'ятнадцяти років»;

20) у статті 65:

пункт 3 частини першої після слів «ступінь тяжкості вчиненого злочину» доповнити словами «обставини вчинення кримінального проступку,»;

частину другу викласти в такій редакції:

«2. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Суворість покарань визначається місцем їх розташування в системі покарань за злочини і кримінальні проступки, визначеній у статті 51 цього Кодексу. При цьому штраф не вважається найменш суворим покаранням; його суворість залежить від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і визначається санкцією статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу»;

21) у статті 67:

пункт 1 частини першої після слів «рецидив злочинів» доповнити словами «чи вчинення кримінальних проступків особою повторно»;

пункт 2 частини другої викласти в такій редакції:

«2) вчинення кримінального проступку групою осіб та злочину групою осіб за попередньою змовою (частина друга або третя статті 28)»;

22) частину першу статті 69 викласти в такій редакції:

«1. За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, за вчинення такого злочину або ж кримінального проступку, умотивувавши своє рішення, може призначити, основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу»;

23) частину першу  статті 70 викласти в такій редакції:

«1. При сукупності кримінальних правопорушень (сукупності злочинів або сукупності злочинів і кримінальних проступків, сукупності кримінальних проступків) суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань»;

24) частину четверту статті 74 після слів «особа, яка вчинила» доповнити словами «кримінальний проступок або»;

25) частину першу статті 80 доповнити пунктом 1 такого змісту: «1) один рік – у разі засудження за кримінальний проступок».

У зв’язку з цим пункти 1-5 вважати відповідно пунктами 2-6;

26) пункт 1 частини третьої статті 81 після слів «не менше половини строку покарання, призначеного судом за» доповнити словами «кримінальний проступок»;

27) частину шосту статті 82 викласти в такій редакції:

«6. Якщо особа, відбуваючи більш м'яке покарання, вчинить нове кримінальне правопорушення, суд до покарання за знову вчинене кримінальне правопорушення приєднує невідбуту частину більш м'якого покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу»;

28) у статті 88:

частину першу після слів «обвинувальним вироком» доповнити словами «щодо злочину»;

після частини першої доповнити частиною другою такого змісту: «2. Набрання законної сили обвинувальним вироком щодо кримінального проступку не тягне за собою визнання засудженої особи такою, що має судимість».

У зв’язку з цим частини другу-четверту вважати відповідно частинами третьою-п’ятою;

29) частину першу статті 97 після слів «неповнолітнього, який вперше вчинив» доповнити словами «кримінальний проступок,»;

30) у статті 98:

частину другу після слів «до неповнолітніх» доповнити словами «визнаних винними у вчиненні злочину»;

доповнити новими частинами такого змісту:

«3. До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні кримінального проступку, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

1) штраф;

2) громадські роботи;

3) виправні роботи;

4) арешт.

4. До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні кримінального проступку, може бути застосоване додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю»;

31) статтю 99 доповнити новою частиною такого змісту:   

«4. Засуджений звільняється від покарання, застосованого на заміну несплаченої ним суми штрафу, негайно після її сплати»;

32) статтю 100 викласти в такій редакції:

«1. Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років, полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час і встановлюються судом на строк від двадцяти до ста годин за кримінальні проступки і від ста до ста двадцяти годин за злочини.

2. Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи і встановлюються вироком суду на строк від двох місяців до одного року за кримінальні проступки і від одного року до двох років за злочини.

3. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від п'яти до десяти відсотків за кримінальний проступок і від десяти до п’ятнадцяти відсотків за злочин»;

33) статтю 101 викласти в такій редакції:

«Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах і встановлюється вироком суду у випадках, передбачених цим Кодексом, на строк від однієї до п’ятнадцяти діб за кримінальні проступки і від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб за злочини.»;

34) частину першу статті 105 після слів «неповнолітній, який вчинив» доповнити словами «кримінальний проступок або»;

35) частини другу та третю статті 106 викласти в такій редакції:

«2. Щодо осіб, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюються такі строки давності:

1) один рік – у разі вчинення кримінального проступку;

2) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;

3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) сім років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) десять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

3. Щодо осіб, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюються такі строки виконання обвинувального вироку:

1) один рік – у разі вчинення кримінального проступку;

2) два роки - у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

3) п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) сім років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин;

5) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин»;

36) статтю 128 викласти в такій редакції:

«1. Необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження -

карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до  двох років, або арештом на строк до шести місяців.

2.   Необережне тяжке тілесне ушкодження –

карається арештом на строк до шести  місяців, або обмеженням волі на строк до двох років»;

37) в абзаці другому частини першої статті 150, абзаці другому частини першої статті 158-1, абзаці другому частини першої статті 159, абзаці другому частини першої статті 188-1, абзаці другому частини першої статті 248, абзаці другому частини першої статті 249, абзаці другому частини першої статті 301 слова «обмеження волі на строк до трьох років» замінити словами «обмеження волі на строк до двох років»;

38) абзац другий частини першої статті 150-1 викласти в такій редакції:

«карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років»;

39) в абзаці другому частини четвертої статті 158 слова «обмеженням волі на строк від одного до трьох років або позбавленням волі на той самий строк» замінити словами «арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років»;

40) абзац перший частини другої статті 164, абзац перший частини другої статті 165 викласти в такій редакції:

«2. Те саме діяння, вчинене особою протягом одного року з моменту вчинення попереднього, - »;

41) у статті 167:

в абзаці другому  слова «обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк» замінити словами «арештом на строк до шести місяців»;

доповнити новою частиною такого змісту:

«2. Те саме діяння, вчинене особою протягом одного року з моменту вчинення попереднього, -

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років»;

42) в абзаці другому частини першої статті 175 слова «позбавленням волі на строк до двох років» замінити словами «арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років»;

43) у статті 185:

в абзаці другому частини першої слова «позбавленням волі на строк до трьох років» замінити словами «обмеженням волі на строк до двох років»;

абзац перший частини другої викласти в такій редакції:

«2. Те саме діяння, вчинене повторно, протягом одного року з моменту вчинення попереднього, або за попередньою змовою групою осіб, - »;

примітку викласти в такій редакції:

«Примітка.

1.   Дії винної особи у вчиненні правопорушень передбачених частиною першою статті 185, частиною першою статті 188-1, частиною першою статті 190, частиною першою статті 192, частиною першою статті 193, частиною першою статті 194, частиною першою статті 196 кваліфікуються як кримінальний проступок якщо сума завданих збитків перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час вчинення правопорушення.

2. У статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу або кримінальний проступок, передбачений частиною першою статті 185, частиною першою статті 186, частиною першою статті 190 протягом одного року з моменту вчинення попереднього.

3. У статтях 185, 186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від двох до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

44) в абзаці другому частини першої статті 186 слова «позбавленням волі на строк до чотирьох років» замінити словами «обмеженням волі на строк до двох років»;

45) у статті 190:

в абзаці другому частини першої слова «обмеження волі на строк до трьох років» замінити словами «обмеження волі на строк до двох років»;

абзац перший частини другої викласти в такій редакції:

«2. Те саме діяння, вчинене особою протягом одного року з моменту вчинення попереднього, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, - »;

46) статтю 194 викласти в такій редакції:

«1. Умисне знищення або пошкодження чужого майна, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років

2. Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

3. Умисне знищення або пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років»;

47) абзац другий частини першої статті 196 викласти в такій редакції:

«карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до одного місяця, або обмеженням волі на строк до двох років»;

48) абзац другий частини першої статті 198 викласти в такій редакції:

«карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років»;

49) в абзаці другому частини першої статті 203-1 слова «штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян» замінити словами «штрафом до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

50) в абзаці другому частини першої статті 204, в абзаці другому частини першої статті 212 слова «штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян» замінити словами «штрафом до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

51) в абзаці другому частини першої статті 206 слова «штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч» замінити словами «штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

52) абзац перший частини першої статті 247 викласти в такій редакції:

«Порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, що призвело до пошкодження, погіршення стану рослин та якості продукції рослинного походження, а також забруднення довкілля, - »;

53) статтю 270 викласти в такій редакції:

«1. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно майнову шкоду потерпілому, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

2. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років.

3. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей, майнову шкоду в особливо великому розмірі або інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Примітка. Майнова шкода вважається заподіяною у великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в особливо великих розмірах - якщо прямі збитки становлять суму, яка в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян»;

54) у статті 286:

абзац перший частини першої після слів «що спричинило потерпілому» доповнити словами «легкі або»;

в абзаці другому частини першої слова «обмеженням волі на строк до трьох років» замінити словами «обмеженням волі на строк до двох років»;

55) в абзаці другому частини першої статті 296 слова «обмеженням волі на строк до п’яти років» замінити словами «обмеженням волі на строк до двох років»;

56) в абзаці другому частини першої статті 309 слова «обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк» замінити словами «обмеженням волі на строк до двох років»;

57) в абзаці другому частини першої статті 402 слова «позбавленням волі на строк до трьох років» замінити словами «обмеженням волі на строк до двох років»;

2. У Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

1) у статті 208:

слово «злочин» у всіх відмінках замінити словами «кримінальне правопорушення» у відповідному відмінку;

у пункті 2 частини першої слова «безпосередньо», «щойно» виключити;

2) у статті 214:

частину першу викласти в такій редакції:

«1. Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинений злочин, а у випадках подання заяви, повідомлення про вчинений кримінальний проступок  і співробітники інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування злочину, визначається керівником органу досудового розслідування, а інший співробітник підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, яка здійснюватиме досудове розслідування кримінальних проступків – керівником відповідного органу»;

пункт 6 частини п’ятої викласти в такій редакції:

«6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також яка внесла відомості до реєстру та/або розпочала досудове розслідування»;

частину шосту викласти в такій редакції:

«6. Слідчий або інший співробітник підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства невідкладно у письмовій формі повідомляє прокурора про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п'ятою цієї статті»;

частину сьому після слів «у нього матеріали до органу досудового розслідування» доповнити словами «чи дізнання»;

3) частину другу статті 217 виключити;

4) статтю 219 доповнити новими частинами такого змісту:

«4. У разі, якщо під час досудового розслідування кримінального провадження щодо вчинення злочину, де особі було повідомлено про підозру, у діянні буде встановлено наявність ознак кримінального проступку, то досудове розслідування повинно бути закінчено в загальні строки досудового розслідування, однак не більше одного місяця з дня встановлення ознак кримінального проступку.

Досудове розслідування в такому разі може бути продовжено у випадку складності провадження районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором на строк до двох місяців.

5. У разі, якщо під час досудового розслідування кримінального провадження щодо вчинення кримінального проступку, де особі було повідомлено про підозру, в діянні буде встановлено наявність ознак злочину, то досудове розслідування повинно бути закінчено в строки досудового розслідування, передбачені частиною першою цієї статті або продовжений у порядку, передбаченому § 4 глави 24 цього Кодексу та у строки, передбачені частиною другою цієї статті»;

5) частину першу статті 280 доповнити новим пунктом такого змісту:

«4)  місцезнаходження підозрюваного відомо, але відсутня реальна можливість його участі в досудовому розслідуванні по кримінальному провадженню у зв’язку з розглядом питання про видачу іноземною державою, а також у зв’язку з неможливістю по об’єктивним причинам прибути до місця досудового розслідування»;

6) частину першу статті 282 після слів «у межах міжнародного співробітництва» доповнити словами «, підозрюваний повернувся на територію України»;

7) у частині четвертій статті 286 слова «суд має невідкладно розглянути таке клопотання» замінити словами «суд має, в строк не пізніше трьох днів, розглянути його та прийняти відповідне рішення»;

8) статтю 298 викласти в такій редакції:

«1. Досудове розслідування кримінальних проступків (дізнання), передбачених статтею 125 (умисне легке тілесне ушкодження), статтею 126 (побої і мордування), статтею 128 (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження), частиною першою статті 129 (погроза вбивством без обтяжуючих обставин), статтею 132 (розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби), частиною першою статті 134 (незаконне проведення аборту без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 139 (ненадання допомоги хворому медичним працівником без обтяжуючих обставин), статтею 145 (незаконне розголошення лікарської таємниці), частиною першою статті 150 (експлуатація дітей без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 150-1 (використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 154 (примушування до вступу в статевий зв'язок без обтяжуючих обставин), частиною четвертою статті 158 (незаконна передача іншій особі виборчого бюлетеня виборцем), частиною п’ятою статті 158 (викрадення чи приховування виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, виборчого протоколу чи протоколу комісії з референдуму або скриньки з бюлетенями або незаконне знищення чи псування скриньки з бюлетенями), частиною першою статті 158-1 (голосування виборцем на виборчій дільниці більше ніж один раз без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 159 (порушення таємниці голосування без обтяжуючих обставин), статтею 164 (ухилення від сплати аліментів на утримання дітей),статтею 165 (ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків), статтею 167 (зловживання опікунськими правами), частиною першою статті 168 (розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 172 (грубе порушення законодавства про працю без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 173 (грубе порушення угоди про працю без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 175 (невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат без обтяжуючих обставин), статтею 180 (перешкоджання здійсненню релігійного обряду), частиною першою статті 184 (незаконна вимога оплати за надання медичної допомоги в державних чи комунальних закладах охорони здоров'я), частиною першою статті 185 (крадіжка без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 186 (грабіж без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 188-1 (викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 190 (шахрайство без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 192 (заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 193 (незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї), частиною першою статті 194 (умисне знищення або пошкодження майна без обтяжуючих обставин), статтею 195 (погроза знищення майна), статтею 196 (необережне знищення або пошкодження майна), статтею 197 (порушення обов'язків щодо охорони майна), частиною першою статті 197-1 (самовільне зайняття земельної ділянки без обтяжуючих обставин), статтею 198 (придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом), частиною першою статті 203-1 (незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 204 (Незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів), частиною першою статті 206 (протидія законній господарській діяльності без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 212 (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 212-1 (ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 213 (порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 216 (незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених контрольних марок без обтяжуючих обставин), статтею 247 (порушення законодавства про захист рослин), частиною першою статті 248 (незаконне полювання без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 249 (незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 270 (порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки без обтяжуючих обставин), статтею 285 (неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден), частиною першою статті 286 (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 296 (хуліганство без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 299 (жорстоке поводження з тваринами без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 301 (ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 309 (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 355 (примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань без обтяжуючих обставин), статтею 356 (самоправство), частиною першою статті 402 (непокора без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 412 (необережне знищення або пошкодження військового майна без обтяжуючих обставин) Кримінального кодексу України, здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, слідчим, прокурором, співробітниками інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, з урахуванням положень цієї глави.

2. В разі вчинення кримінального проступку, який може викликати суспільний резонанс або складнощі у проведенні дізнання, прокурор вправі доручити проведення дізнання органу досудового розслідування.

3. При досудовому розслідуванні кримінальних проступків співробітники інших (крім слідчих) підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, користуються повноваженнями слідчого»;

9) частину першу статті 299 доповнити реченням такого змісту: «Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання та особистої поруки застосовуються під час досудового розслідування кримінальних проступків слідчим, за погодженням з прокурором, а під час судового провадження – прокурором»;

10) у статті 300:

у частині першій слова «передбачені цим Кодексом, окрім негласних слідчих (розшукових) дій» виключити;

доповнити реченням такого змісту: «Забороняється проводити негласні слідчі (розшукові) дії, крім негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст.268 цього Кодексу.»;

11) статтю 474 доповнити другою частиною такого змісту:

«2. Якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування кримінального проступку, підписана сторонами угода невідкладно надсилається до суду. Прокурор має право відкласти направлення до суду підписаної сторонами угоди до отримання висновку експерта або завершення проведення інших слідчих дій, необхідних для збирання та фіксації доказів, які можуть бути втрачені зі спливом часу, або які неможливо буде провести пізніше без істотної шкоди для їх результату у разі відмови суду в затвердженні угоди»;

У зв’язку з цим частини другу-восьму вважати відповідно частинами третьою-дев’ятою.

ІІ. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

ІІІ. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2014 р.

Голова Верховної Ради України                                                    В. Рибак